Архітектурній компанії MAD Architects на чолі з її засновником Ма Янсунем в 2010 році було доручено реалізувати проект під назвою «Культурний острів», в який входила розробка плану оперного театру, культурного центру, та навіть оформлення ландшафту вздовж річки Сунгарі, в місті Харбін на півночі Китаю. Ма Янсун впорався з завданням на відмінно, результат постав перед світом наприкінці 2015 року. Його робота, як завжди, виділилася з поміж архітектурних споруд, він створив шедевр, в якому фантастично поєдналися плавні натуральні форми з елементами природнього ландшафту, сильні культурні традиції місцевості та вічні людські амбіції.

Основним орієнтиром «культурного острова» служить чудернацька білосніжна споруда звивисто-незрозумілої конструкції,висотою в 56 м та площею в понад 79000 м2 . Форма будівлі з висоти пташиного польоту нагадує собою рослину трилисник - вона так само розділена на 3 окремі звивисті пелюстки-зони. Найбільша пелюстка являє собою великий зал «Opera house», він здатен вмістити понад 1600 глядачів. В меншій зоні розмістився малий зал театру для 400 гостей. Що ж до третьої , на відміну від двох інших, закритих куполоподібних зон, вона знаходиться під відкритим небом, посеред північних просторів острова. Третя зона являє собою культурну громадську площу, де можна прогулюватися ,насолоджуючись острівною тишею та неземними пейзажами. На даху великого оперного залу розташовані тераси, і є невеликий зимовий сад.

Основна частина фасаду облицьована гладкими алюмінієвими панелями білого кольору, а деякі стіни повністю скляні. Дахом оперного театру стала кристалічна скляна «завіса», яка слугує імітацією снігу і льоду. Часткова прозорість стелі зберігається не тільки в просторому вестибюлі, а і в основному приміщенні концертного залу - в такий спосіб до будівлі надходить сонячне світло навіть при відсутності вікон в приміщенні . Сходи і сидіння в головній будівлі виконані в теплих світлих кольорах з деревини маньчжурського ясена. В малому залі бокова стіна зведена з прозорого звуконепроникного скла - в такий спосіб навколишні пейзажі стають частиною театральних декорацій, а напівпрозора білосніжна будівля ще більше зливається з суворим кліматом тамтешньої місцевості, нагадуючи айсберг чи величезний сніговий замет. Натомість всередині панує особливий дух затишку і тепла, який створюється поєднанням плавних, звивистих, дерев’яних конструкцій у величних просторих залах.

«Будинок опери» ідеально поєднав в собі природу та архітектурне мистецтво.