Нас, людей, вже давно важко чимось здивувати, ми звикли до будинків на деревах, на воді, під водою, в скелях, до всеможливих форм чудернацьких і в той же час геніальних творінь в світі архітектури. Та все ж, архітекторам вдається час від часу «видавати» світу щось зовсім нове і неочікуване. Саме таким архітектором-генієм з не менш геніальними творіннями був всесвітньовідомий латиноамериканський архітектор, лауреат Прітцкеровської премії - Оскар Німайєр (Oscar Niemeyer). Побудований ним в 2002 році музей в наймолодшому місті Бразилії – Курітіба – яке, до речі, удостоїлося звання «екологічна столиця Бразилії», приваблює щоденно сотні відвідувачів, і з кожним роком популярність музею тільки зростає.

Величезна білосніжна 3-поверхова споруда з бетону, дзеркального скла та блискучої сталевої сітки розташувалася на високому і масивному бетонному постаменті, облицьованому керамічною плиткою яскраво-жовтого кольору, посеред штучно створеного водоймища. Замислувата конструкція в формі людського ока, здатна вразити навіть затятих скептиків. Які тільки назви не приписували музеєві: всевидюче око, музей ока, око Оскара – і це ще не весь перелік. Спочатку він офіційно іменувався «Новий музей» ,а через рік- в 2003 році, був названий на честь свого творця – Оскара Німайєра.

Музей присвячений образотворчому мистецтву, відео-арту, архітектурі та дизайну. Він об’єднав в собі дві споруди - старий корпус, збудований ще в 1967 році, та новий, загальна площа яких складає понад 35 тис. м2. Будівлі з’єднуються між собою за допомогою підземного переходу та звивистих футуристичних переходів-мостів . В музеї є окрема зала присвячена засновнику. Різниця в віці будівель майже пів-століття ,та стиль Німайєра залишається непохитним і непідвладним ні часу, ні віянням моди в світі архітектури.

Вдале розташування споруди на воді, дало змогу забезпечити її власними системами вентиляції та кондиціонування, будівля чудово захищена як від перегріву, так і від переохолодження, а величезна скляна стіна «ока» забезпечує в приміщенні максимальне природнє освітлення та в той же час дзеркала не пропускають занадто яскраві сонячні промені всередину. Вдень на дзеркальному «оці» відображається небо, вночі будівля світиться зсередини. Це не просто музей - це культурний центр міжнародного значення, який є прикрасою міста, і ще одним цінним архітектурним надбання в світі модернізму.